"З цієї лавочки нікуди не піду - буду чекати сина" Дніпропетровська область.

Боячись розминутися з єдиною рідною людиною, які обіцяли заробити грошей і забрати її, старенька цілу добу сидить в чужому дворі.

11 годині ранку. Стовпчик термометра перетнув кордон в 34 градуси, на лавочці на висілках Дніпра, на вулиці Гладкова, сидить самотня бабуся в темному жакеті і міцно стискає невеличкий пакунок. Поруч пляшка з компотом і бутерброд з кабачкової ікрою на серветці.

Таку "картину" люди спостерігають вже два тижні. Чому? Тому що для бабусі з вулиці Гладкова Ольги Черненко ця сама лавочка - будинок. Тут у неї і кухня, і спальня. А головне - "зал очікування".

"Син велів нікуди не йти"

Без даху над головою 74-річна бабуся залишилася після того, як через борг в 1600 гривень їх з сином вигнали зі знімною квартири. Господар навіть не дав постояльцям зібрати речі, взяли те, що потрапило під руку. Головна проблема - чоловік забрав у пенсіонерки паспорт, і вона без документів змушена була йти світ за очі.

- У мене там залишилося все: і посуд, і меблі, і телевізор, - витираючи сльози, які течуть у неї безупинно, каже Ольга Миколаївна. - Цей аферист попросив у мене паспорт. Сказав - просто подивитися. А потім сховав за пазуху і виставив на вулицю.

Після виходу на пенсію Ольга Миколаївна разом з сином жили в бараку - ще післявоєнному, побудованим полоненими німцями. За кімнату без зручностей і кухні платили символічні гроші - 250 гривень на місяць. За словами жінки, одного разу вона повернулася з ринку, а в двері вже замок змінюють - сусід викупив кімнатку у господині, щоб розширити власну житлоплощу. Тоді-то їм з сином, який на той час вже "вийшов" з другого шлюбу, довелося зняти кімнату в приватному будинку.

На вулицю Гладкова старенька приїхала не випадково - каже, тут живе її близька подруга і товаришка по службі, вони разом 30 років пропрацювали на шинному заводі. Але дати Ользі Миколаївні кров вона, на жаль, не змогла - у самій "семеро по лавках". Жінці нічого не залишалося, як знайти притулок на лавочці в цьому ж дворі. Тепер тут і спить - мешканці будинку винесли хто подушку, хто покривало. Вони ж і підгодовують.

- Я тут сина чекаю, - ледь чутно каже Ольга Черненко. - Він обіцяв, що знайде роботу і принесе мені грошей на їжу, а потім і зовсім забере у новий будинок. Сказав: "Нікуди звідси не йди, а то де я тебе шукати буду?" Телефону-то у мене немає.

Спостерігаючи кілька днів цю несамовиту картину, сусіди викликали поліцію.

- У цьому дворі всі один одного знають, - каже мешканка будинку Наталя.

- Коли ми побачили, що не по-літньому одягнена бабуся який день поспіль сидить на лавочці в жаркий день - занепокоїлися і запитали, що сталося. Видно ж, що ні бездомна і не п'яничка ...

Ольга Миколаївна розповіла, що на лавочці знаходиться вимушено, а теплий піджак, брюки і кофта - то, що вдалося забрати "на собі".

- Це ж я натягнула то, що зверху лежало, - каже жінка. - Хто знав, що цей господар-негідник і речі-то не дасть зібрати.

Приїзду журналістів і поліції скромна маленька бабуся ніяк не очікувала. Стиснулася так, що, здавалося, стала ще менше. Тихо плакала і все повторювала: "Не знімайте мене, це так соромно".

Співробітники поліції записали свідчення жінки і відвезли її в міську нічліжку, як чинять з усіма бездомними. Далі нею повинно було зайнятися районне управління праці та соцзахисту, але там про кинуту бабусі не чули і сказали, що ніяких заяв від поліції не надходило. А Ольга Миколаївна в нічліжці "не прижилася".

- Я сходила в "ночнушку" поспати. Мені там поїсти дали. Але вранці сказали піти і походити десь, а ввечері, мовляв, повертайтеся, - каже пенсіонерка. - Ну а куди мені йти, як не у двір на Гладкова? До мене ж туди син прийде, я обіцяла йому сидіти на місці. Тому щоранку я сідала в трамвай і їхала назад. Потім вирішила взагалі нікуди з двору не йти і тепер сплю тут.

"Це вже моя бабуся"

Сина, якого бабуся так невпинно чекає на лавочці, з сусідів ніхто за цей час не бачив. Підозрюють, що він просто кинув стару маму і влаштовує своє життя самостійно.

- Він мені сказав, що ми знімемо кімнатку і заживемо, як раніше, - крізь сльози говорить пенсіонерка. - Я що? У мене тут геть усе є, а йому, може, самому поїсти нічого, як він там, бідний, один?

Ольга Миколаївна розповідає, що синові не повезло в особистому житті - два рази "ходив одружитися", та все невдало. Діти залишилися від обох шлюбів, але молодших онуків жінка бачила кілька разів, а ось старшого - другокласника дуже любить, і поки був дах над головою, з хлопчиком вона регулярно спілкувалася.

Запитуємо, чому не пішла до колишньої невістки хоч на час - розводить руками, не знає адреси. Та й з ім'ям онука плутається, як, втім, і з ім'ям сина: то Олег, то Юра, то "ой, не пам'ятаю" - чи то не хоче говорити, то чи справді не пам'ятає.

Розповідаючи, жінка весь час дивиться в бік виходу з двору на вулицю в надії, що з-за рогу здасться знайомий силует. Сусіди ж впевнені, що сюди за бабусею ніхто не прийде, і умовляють її повернутися до притулку.

- Ольгу Миколаївну всім, безумовно, дуже шкода, - каже сусідка Наталя. - Але, знаєте, є в цій історії і друге дно. Нам здається, що син її залякує. Де це бачено: кинути рідну маму на лавочці, та ще й наказав не рушати з місця в таку-то спеку? Ясна річ, що вона, як мати, буде захищати його і виправдовувати. А може, просто боїться ослухатися, тому так справно приходить в наш двір. Тут же її вже все знають: хто їжі винесе, хто грошима допоможе.

Після піднятою галасу по-справжньому долею Ольги Черненко зайнялися тільки в міському департаменті соцполітики. Там не по-чиновницькі перейнялися історією бабусі і всіма силами намагаються забрати її з вулиці.

- Це вже моя бабуся, - каже директор департаменту соціальної політики міськради Лілія Ковальова. - Ми знайдемо юриста і зробимо їй паспорт, визначимо в будинок для людей похилого віку, аби вона не тікала від нас.

Сама бабуся виправдовується тим, що не може нічого вирішувати, не порадившись з "блудним" сином. І пішла б в пансіонат - аж ось він буде проти? До того ж скоро у Ольги Миколаївни ювілей - 75 років. А раптом син прийде привітати?

офіційно

- Наші співробітники записали свідчення жінки і виїхали на знімну квартиру за адресою, який вона вказала, - говорить старший інспектор Дніпропетровського відділу поліції Інна Тарасенко. - На жаль, з'ясувати, чи дійсно у неї відняли паспорт, не вдалося. Ми не можемо затримати господаря її колишньої квартири, оскільки немає складу злочину, немає ніяких доказів. Звичайно, справа ще не закрита, будемо розбиратися. А поки відправили заявку до районного управління праці та соцзахисту, щоб жінці знайшли притулок в установі для бездомних.