Даруйте жінкам проліски!

Дніпропетровський міський телетеатр поступово стає місцем, де відбуваються найрізноманітніші події культурного життя. Прийшовши в гарне затишне приміщення, розташоване по вул. Рогальова, 9, можна послухати концертну програму, подивитися й обговорити кінофільм, а ще - побачити цікавий спектакль. Причому, якщо спочатку в театральних постановках тут були задіяні запрошені артисти з різних дніпропетровських театрів, то тепер в них все частіше беруть участь ті, хто має безпосереднє відношення до телетеатр.

«Ніч Святого Валентина» - саме таку мелодраму українського драматурга Олександра Марданя вибрав для постановки в Дніпропетровському телетеатре заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко. Камерна атмосфера залу і невеликої сцени прекрасно відтворює домашню обстановку, в якій живе начебто родина. Насправді стосунки між Ігорем (Олег Фитингоф) і Сашею (Ольга Волошина, художній керівник телетеатру) вже давно зайшли в глухий кут: воскресити їх не може навіть гра, яку вони придумали як один з варіантів порятунку їхнього шлюбу. Начебто все є для щастя - і гроші глава сім'ї заробляє, і дочка вчиться в Америці. І Саші більше не потрібно працювати вчителькою в школі. А подружнє щастя, на жаль, зникло. Ігор працює 24 години на добу - йому немає діла до дружини. Зате є діло до коханки - саме з нею він примудряється відзначити свято після того, як дружина відправила його за пролісками. Все це спустошує головну героїню, робить її життя позбавленою сенсу. «Для вас сорокарічна дружина - як стара ліжко: викинути шкода, а спати потрібно на інший ...», - гірко зітхає вона.

Ольга Волошина знаходить в цьому образі дуже точні фарби: особиста драма, яку переживає її героїня, стіна нерозуміння між нею і чоловіком, віддалення від дочки, яка теж майже що стала чужою, заводить Сашу в життєвий тупик. «Зі мною щось відбувається: начебто ти є, а тебе не треба», - констатує жінка. І це не просто криза середнього віку. Це крик відчаю, який так би і потонув у вакуумі, якби не ... несподіваний нічний гість. Наче б випадковий - Саша вирішується пуститися у всі тяжкі і замовити чоловіка за викликом. Але насправді це Валентин - колишній однокласник, який давно закоханий в неї. Юрій Тарасенко створює образ, який стає повною протилежністю Ігорю в трактуванні Олега Фітінгофа. Якщо чоловік - упевнений у собі, розважливий, цинічний у своїх зрадах, то безнадійно закоханий друг дитинства - боязкий, нерішучий романтик. Не дивно, що в юності Саша не звернула на нього уваги: їй подобалися зовсім інші хлопчики. А ось тепер саме Валєк готовий вислухати її вірші про самотність. «Загубилася собака на ім'я Саша ...» - це про неї. «Люблю тебе» на всіх мовах означає «Люби мене» - це про нього. Проліски, які Валентин приносить коханої, це доказ того, що диво - можливо. Потрібно тільки повірити в нього.

А нам, жінкам, адже так властиво вірити в казку! У те, що якщо любові немає зараз, то вона обов'язково буде в майбутньому. Треба набратися терпіння і дочекатися її. У фіналі вистави в реальне життя героїв вторгається містика: виявляється, Валентина-то давно вже немає в живих ... Важко повірити в те, що таке можливо, але Саша хапається за візит дивного гостя як за рятувальний круг. Вона кидається за любов'ю в прірву, з якої немає вороття. Але саме в цьому і є її єдиний порятунок .... Ніч святого Валентина закінчується світанком. І як жити далі? Ольга Волошина майстерно передає багату гаму емоцій, яка захльостує її героїню. Вона ще не знає, що чекає її попереду. Але точно знає, що без любові її життя порожня і безглузда.

Вистава «Ніч святого Валентина» можна побачити 31 січня в 18.00. Довідки за телефоном: (0562) 38-52-60.