Серце лебедя

Не стало винятком і «Лебедине озеро», яке можна було побачити в минулу п'ятницю на сцені оперного театру. У чому ж секрет такого успіху?

Думається, в тому, що Раду Поклітару не боїться ніяких експериментів, навіть найсміливіших. І йому, за великим рахунком, байдуже, чи будуть його носить на руках або заклювати. Інакше хіба ризикнув би вигадати нове лібрето до геніальним балетів «Лускунчик», «Ромео і Джульєтта», «Лебедине озеро», опери «Кармен» та інших визнаних у всьому світі шедеврів? Тим не менш, поки що глядачі і критики сперечаються про те, наскільки взагалі вдала ця затія, і чи можна так, м'яко кажучи, перетворювати класику.

Поклітару продовжує збирати повні зали і нагороди. Ось і сучасна версія «Лебединого озера» отримала престижну театральну премію «Київська Пектораль» у номінації «Кращий музичний спектакль 2013 року». Правда, навіть таке визнання, на жаль, не рятує відомий колектив от проблем. Рівно рік тому, в червні 2013 року, Раду Поклітару на одній зі столичних прес-конференцій оголосив про рішення закрити свій театр, який на той час вже проіснував сім років. У Києві заговорили про те, що довгоочікувана прем'єра «Лебединого озера» може стати лебединою піснею самого театру... Що ж могло послужити причиною?

Справа в тому, що на той момент дев'ять артистів з 21-го вирішили покинути трупи «Київ Модерн-балет» з-за надзвичайно низької заробітної плати. Тим часом, кожен з артистів, які вирішили піти з трупи, за словами Поклітару, - не просто штатна одиниця, яку можна замінити. Театр - живий організм, і такі величезні творчі втрати заповнити нереально. Так, колектив начебто благополучно жив своїм життям - нові прем'єри, участь у міжнародних фестивалях, успішні гастролі в різних країнах світу. Однак все це час у танцюристів не було свого приміщення і власної концертної площадки. У 2009 році «Київ Модерн-балет» увійшов до складу Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, однак глобально ситуацію це не поліпшило. Артисти продовжував йде, наступаючи на горло власній пісні. Вони були змушені погоджуватися на пропозиції, більш цікаві в плані матеріально - на жаль, зарплати у муніципальних театрах дуже малі, і дніпропетровським служителям Мельпомени це теж відомо не з чуток...

Поклітару звернувся в Міністерство культури і туризму України з проханням надати «Київ Модерн-балету» статус національного театру. Проте міністри культури змінюються, а питання так і не вирішене. Радує одне: колектив раніше існує, виїжджає на гастролі - в тому числі і в Дніпропетровськ.

Публіка, що зібралася 30 травня у дніпропетровському театрі опери та балету, оцінила чергову постановку Раду Поклітару неоднозначно - втім, як і всі попередні.

Бувалі театральні критики зітхали: «Складно...». У дружніх компаніях глядачів думки розійшлися. Я спостерігала картину, коли одна учасниця такої групи по закінченні вистави щиро захоплювався побаченим, в той час як четверо її супутників здивовано знизували плечима: «Про що це?.. Почитати б лібрето - може, стало б ясно...». А лібрето приблизно таке. За версією «Київ Модерн-балету», Зігфрід - молодий красивий дитинча лебедя, якого злий хірург Ротбард за допомогою оперативного втручання насильно переробляє в людини. Але Зігфрід не може жити чужим життям, і навіть любить Одетту-лебедя здатний тепер тільки у видіннях. Справжня сутність Зігфріда постійно рветься назовні...

Що ж, однозначно не викликає питань одно - геніальна музика Петра Ілліча Чайковского. Головна складова постійного грандіозного успіху спектаклю, який не сходить зі сцен театрів у всьому світі вже більше 130 років. Ну а все інше - як кажуть, можна додати за смаком.