Аналіз основних тенденцій місцевих виборів-2 015

І поки йде підрахунок голосів, після чого ЦВК оголосить офіційні результати виборів, важливо по свіжим подіям, але з пильною увагою, проаналізувати - що нового принесуть останні місцеві вибори для життя українського суспільства. Що є загрозливою тенденцією, а що - навпаки, оптимістичною? Для цього використовуємо зручний метод оцінки суспільно-політичних явищ - SWOT-аналіз - і спробуємо визначити сильні і слабкі сторони місцевої виборчої кампанії, а також ті можливості і загрози, які з нею пов'язані і визначатимуть суспільно-політичний порядок денний в наступному політичному сезоні.

Сильні сторони

Однією з основних сильних сторін є змагальність нинішніх виборів. Всього у місцевих виборах взяли участь 132 політичні партії. А у виборчих списках ЦВК зареєструвала понад 200 000 кандидатів. Звичайно, місцеві вибори - найбільш масові, адже вибори проходили в більш 10 тисячах місцевих радах і в 358 містах обласного та районного значення.

Поява великої кількості регіональних партійних проектів. Деякі експерти бачать у цьому розкиданість партійної системи та дезорієнтацію виборців, втім, це позитивний сигнал початку боротьби за вплив на регіональні процеси в кожному конкретному регіоні.

Значно зменшилася кількість прикладів застосування откровенного адміністративного ресурсу з боку влади або впливових політиків. Так, з бюджетів виділялися гроші на ремонт доріг, підвищення соціальних виплат, найчастіше саме представники провладних партій мали більше доступу до ЗМІ і кращі агітаційні можливості. Однак адмінресурс не став вирішальним фактором при нинішній місцевій кампанії.

Схоже, не став під час нинішньої передвиборної кампанії вирішальним фактором і підкуп виборців. По-перше, громадяни самі вирішили не надто реагувати на підкуп: згідно з соціологічними дослідженнями, які проводили напередодні виборів, майже 74% українців не збиралися продавати свій голос. По-друге, в законодавстві з'явилася норма про посилення кримінальної відповідальності за підкуп. По-третє, в нинішніх політичних реаліях підкуп не гарантує бажаного результату, а враховуючи масштабність місцевих виборів, є досить витратним задумом.

Відсутність сплеску реваншистських ідей і серйозного контрреволюційного руху. Жодна партія, в якій представлені колишні представники «Партії регіонів» і соратники побіжного екс-президента Віктора Януковича так і не змогли значно поліпшити свої електоральні позиції.

Слабкі сторони

Високий прохідний партійний бар'єр. Це один з головних недоліків нинішнього виборчого закону, який фактично викинув за межі політичної участі нові партії, які не мають серйозної фінансової спроможності для швидкої «розкрутки» партійного бренду і власної впізнаваності. Очевидно, такий партійний бар'єр, на думку більшості експертів, необхідно зменшити до 3%.

Низька явка і апатія виборців. У політичній науці найбільш вдало описується терміном «абсентеїзм» - тобто одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них. Це глибока загальна тенденція, над зміною якої потрібно системно працювати всім політичним інститутам суспільства. Наприклад, в країнах Європи з небажанням участі у виборах борються системними методами - громадян штрафують або в окремих випадках - обмежують у виборчих правах з подальшою можливістю участі в політичному житті країни, займати керуючі державні посади вищого рівня.

Втім, варто зазначити, що в цілому по Україні, за даними ЦВК, явка виборців на місцевих виборах становила 46,62%, що лише на 2,2% менше середньої явки на місцевих виборах у 2010 році. Найактивнішою явка традиційно була в західних областях, тоді як найнижчою в Донецькій (31,65%) і Луганській (35,27%) областях. «Результати виборів показали, що якщо європейців вдалося переконати, що у нас реформи відбуваються, то місцеве населення бачить реальну картину - ніяких змін немає. По суті, окрім поліції, ми нічого не бачимо. Низька явка обумовлена ​​тим, що в принципі не зрозуміло, кого вибирають. Це фактична проблема - виборець не знає того, за кого голосує», - розповів «Слову і Делу» політолог Андрій Горбенко, аналізуючи поведінку виборців у день голосування.

Високі патерналістські очікування. Українці в більшості своїй досі мріють, що реформи відбудуться самі по собі, тарифи можна зменшити, а зарплати і соцвиплати - збільшити без шкоди бюджету і поглиблення негативних тенденцій в економіці. Такими очікуваннями у своїй агітаційній роботі успішно користуються партії майже всіх можливих спектрів, що ще раз свідчить про відсутність чітких ідеологічних принципів і програм.

Засилля реклами, досі висока вартість виборчих кампаній, непрозорі джерела фінансування партій. Через відсутність системної партійної роботи з виборцем партії намагаються компенсувати недолік популярності за рахунок посиленого фінансування процесу агітації. Українські вибори - ще й одні з найдорожчих в Європі, особливо враховуючи загальний економічний стан країни. Втім, є і позитивна тенденція, яку продемонстрували нинішні місцеві вибори: великі витрати зовсім не гарантують хороший результат.

Низька поінформованість громадян з виборчим законодавством, погане розуміння нової системи, за якою проводилися місцеві вибори-2015. Українці не надто зрозуміли особливості нової системи. Це відбулося як через відсутність масштабної освітньо-пропагандистської кампанії з боку влади після похапцем прийнятого виборчого закону, так і роз'яснювальної роботи серед партій-учасниць виборчого процесу. Що, до речі, і завадило політичним гравцям вчасно і ефективно мобілізувати «свого» виборця.

Слабке політичне позиціонування нових партій. Насамперед, це пов'язано з низькою політичною культурою виборців і браком медійних, фінансових, організаційних ресурсів. Втім, такі партії як «ДемАльянс», «Сила людей» поступово і неухильно набирають електоральну вагу. Особливо це стосується ситуації у великих містах, куди з регіонів, як правило, стікається активний шар тих громадян, які мають можливість і бажання шукати політичну альтернативу популярним партійним брендам.

Реваншистські настрої. Хоча і без істотного прориву, втім, колишнім соратникам попереднього режиму екс-президента Віктора Януковича і «Партії регіонів» вдалося отримати значну прихильність виборців у 6 східних областях України. Те ж можна сказати і про протилежні спектри: виборці підтримали партію «Свобода» саме з реваншистських міркувань. Українці завжди симпатизують «ображеним і обділеним», стають на бік так званої «альтернативи» владі. Забуваючи при цьому, що представники тієї ж партії «Свобода» відразу після Революції Переваги займали впливові пости у виконавчій владі - очолювали Міноборони, Мінагрополітики, Мінекології, Генпрокуратуру, після чого розгубили свій електоральний потенціал вже в кінці 2014 року в напередодні позачергових парламентських виборів.

Слабкий кадровий резерв партійних структур і відсутність системної партійної роботи. Все це призвело до того, що виборці побачили значну кількість представників колишньої влади, екс-«регіоналів» у списках як нинішніх провладних партій (всього в «БПП» - 76 таких представників у списках до обласної ради), так і в «нових» партійних проектах - «Наш край», «Відродження», «Аграрна партія».

Можливості

Місцеві вибори-2015 дають усім політичним гравцям можливість проаналізувати власні помилки і адекватно оцінити свої сили. Аналіз ресурсних складових у поєднанні з розумінням того, що зараз відбувається в суспільстві («втома» від зневіри, бажання активної частини бачити результати реформ, патерналістські настрої разом з реваншистськими тенденціями) можуть нарешті нагоді всім нинішнім політичним гравцям. Можливо, саме це дозволить зупинити негативні тенденції, що ведуть до розколу в коаліції і перезавантаженні цілей і шляхів їх досягнення в коаліційній угоді. Такий стан справ може вберегти Україну від небезпеки політичної нестабільності в контексті загроз проведення позачергових парламентських виборів.

Необхідність перезавантаження ЦВК. Ситуація із зірваними виборами в Маріуполі чітко продемонструвала необхідність термінової ротації нинішнього складу ЦВК, який вже серйозно засидівся на Печерських пагорбах.

Створення і прийняття Виборчого кодексу. Це тривалий, але необхідний процес. Вибори повинні проходити за чітким уніфікованими нормами, сам процес - відпрацьований до дрібниць. До того ж, Виборчий кодекс дозволить спростити розуміння громадянами основних відмінностей тих чи інших виборів, полегшити роботу ДВК, ТВК і ЦВК при підрахунку голосів.

Необхідність нових смислів, які повинні реалізовуватися в площині конкуренції ідеологій, програм партій. Партії повинні створювати і примножувати політичні традиції в руслі певних ідеологічних програм. І саме завдяки своїм позиціям і переконанням завойовувати прихильність виборців.

Загрози

Занадто мало ідей і смислів. Більшість партій досі не навчилися працювати з виборцями, розраховуючи на розкручені бренди і яскраві «картинки». Дотепер є велика спокуса застосувати примітивні інструменти поширення своєї впізнаваності за рахунок роздачі продуктових наборів, комплексу «малих добрих справ», масованого застосування реклами.

Застосування методів прямого і непрямого підкупу виборців. Незважаючи на те, що за підкуп виборців передбачена кримінальна відповідальність як для суб'єктів, які його здійснюють, так і для громадян, які на це спокусилися, серйозно зменшити корупційну складову нинішніх місцевих виборів поки не вдалося.

Девальвація самого інституту виборів. Негативні тенденції у виборчому процесі з боку всіх учасників впливають на саме розуміння і трансформацію поняття «вибір». Зрештою, сам виборчий процес доходить до абсурду, коли перша частина на вибори йти не хоче, друга - з радістю купується на нездійсненні обіцянки, третя - готова продати свій голос за 500 грн. Таким чином, всі переваги демократичних перетворень у суспільстві зводяться нанівець, відкриваючи дорогу до нових соціальних і революційних потрясінь.