Не час для релігійних конфліктів

Кількох з них ми вже поховали. Це важке випробування для української нації. Для того, щоб його витримати, ми повинні забути всі суперечності і об'єднатися. Але розуміють це не всі. Тому, то тут, то там спалахують внутрішні конфлікти. В тому числі релігійні.
Під час церемонії прощання з одним з наших загиблих героїв панахиду вів священик, який не сподобався представникам одного з козацьких товариств. Вони висловили своє невдоволення, що ледве не переросло у відкритий конфлікт, який в цей трагічний момент був, м'яко кажучи, не доречний.
Суть претензії полягала в тому, що священик є представником Української православної церкви Московського патріархату, а, на думку козаків, повинен був бути представник Київського патріархату. Конфлікт між патріархатами давній, і в його суть вдаватися ми не будемо.
Так вже вийшло, що загиблий воїн був хрещений у православній церкві і хрещений священиком, що належать до Московського патріархату. Цього священика і запросили провести панахиду.
Можна по-різному ставитися до різних гілок православ'я або навіть до інших релігій. Але виникає питання. А якщо б хлопець сповідував, приміром, мусульманство? Напевно, проводжати в останню путь його слід було б, згідно з відповідним традицій? Не стали б ми нав'язувати його родичам щось інше, правильно? Так до чого ж цей конфлікт? Навпаки, нам слід не розпалювати ворожнечу, а об'єднуватися заради єдиної процвітаючої України. Усі спори можна відкласти до кращих часів. І вже тим більше не перетворювати похорон у фарс. Не личить українським козакам і патріотам такі вчинки.