Нашим перевізникам квитки не потрібні

Автотранспортні підприємства з-за цього стали працювати «з коліс»: прибуток йшла на те, щоб заправити автобуси, які виходять на маршрут. Власники міських маршрутів були змушені скоротити кількість автобусів на лінії. Пасажири це відразу відчули на собі .
Перевізники , з метою економії коштів, відмовлялися від перевезення людей пільгової категорії . Борг держави перед автопідприємствами Павлограда за перевезення пільговиків становить 500 тис. грн. Це за умови, що держбюджет компенсує автоперевізнику суму в розрахунку 1, 40 - 2,00 грн. за людини. У 2014 році держава не розплатилася з перевізниками взагалі. Між тим, перевезення в режимі «пільговий автобус» здійснюються в повному обсязі.
- 21 травня ми отримали відповідь з Антимонопольного комітету про те, що розрахунок нових тарифів для міських маршрутів р. в Павлограді - 2 грн 80 коп. до 3 грн. 50 коп. - узгоджений, - повідомила начальник відділу економіки Тетяна Штонда.
- Ми вже 2 роки просимо міську владу підняти тарифи на проїзд, - сказав керівник автопідприємства «Кортеж» Валерій Дроздов. - Нас просили потерпіти, ми розуміли ситуацію, тарифи не піднімалися. Наше підприємство закупило у кредит 5 автобусів, і до сьогоднішнього дня ці кредити ми не можемо погасити. На автоперевізників йде як би подвійне навантаження, і ніхто з нами не рахується.
У журналістів була можливість задати автоперевізникам питання, які найбільше турбують павлоградців: Чому в інших містах ціна проїзду в міському транспорті залишається в межах 1 грн - 1,5 грн? Чому в інших містах можлива перевезення пасажирів пільгової категорії в будь-якому автобусі безкоштовно? Чому досі немає адресної допомоги для пільговиків? І ще запитали: чому водії грублять пасажирам? Хто стежить за технічним станом автобусів, санітарним станом салонів, а також медичної та професійною придатністю водіїв? І, зрештою, чому водії не видають пасажирам квитки?
- Відсутність квитка у пасажира - це порушення, - сказала заступник міського голови Аліса Вікторівна Рябова. - Податкова інспекція зобов'язана перевіряти, чи видаються квитки пасажирам. Але перевізники не приймають фінансовий звіт від водіїв за кількістю виданих квитків. Кожен з перевізників сто разів проїхав свої маршрути, поставив фінансові плани водіям. Квиток потрібен пасажиру для того, щоб у разі ДТП він міг пред'явити його як страховий поліс.
З квитками або без квитків, але нові тарифи для проїзду в міському транспорті були затверджені Павлоградським виконкомом 28 травня і увійшли. Квитки в автобусах, як і чеки за проданий товар у магазинах, Павлограду не потрібні. Квитки з чеками в сучасному світі - це анохронизм. Навіщо папірці, якщо і так все зрозуміло? Продавці самі знають, скільки хліба вони продають населенню; перевізники самі знають, скільки громадян вони перевезли, комунальники самі знають скільки ми виробляємо сміття і споживаємо тепла. Всі все знають. І все давно враховано. Але тоді навіщо нам Міністерство фінансів, Міністерство доходів і зборів і сама податкова інспекція? Може, це теж пережитки царських часів, які нової процвітаючої Україні без потреби?
А 3.50 грн. в одну сторону - це не розкіш, а спосіб пересування по місту Павлограду. Штовханини в автобусах від підвищення ціни за проїзд менше не стало. Народ, як і раніше, в салон набивається «під зав'язку». А тим депутатам, які говорять про комфорт у міському транспорті, радимо покататися у так званому «маршрутному таксі» з роботи і на роботу, - там ви дізнаєтеся, що таке «комфорт " з вітерцем».